У мікрорайоні Кам’янка, а саме на вулиці Біберовича, 9, знаходиться клуб дзюдо “ІППОН”, тренерами в якому є Грибик Ярослав та його дружина Людмила у співпраці з ГО “Українська молодь – Христові” та її керівником Олегом Дацієм. Вони разом з сім’єю неодноразово представляли Україну на міжнародних чемпіонатах, займали призові місця та перемагали росіян. Про їх здобутки ми поспілкувалися з Ярославом Івановичем та його сином Ярославом.

Пан Ярослав – випускник Ліцею №38 Львівської міської ради, в 14 років він почав займатися вільною боротьбою. Але життя склалося так, що чоловік почав займатись самбо та дзюдо.

У 2005 році Ярослав Іванович взяв участь Малому чемпіонаті Європи з дзюдо серед ветеранів, на якому у своїй віковій категорії він зайняв 1 місце. Після основних змагань у боях в абсолютній категорії, в якій брали участь охочі з різних вагових категорій, Ярослав Іванович отримав першість.

З 1984 року чоловік починає працювати тренером у ПрАТ “Конвеєр”, що на вул. Шевченка, 317. Допомагала йому в цьому дружина Людмила. У 2008 році в концерну змінилися власники, які дозволили пану Ярославу і надалі проводити тренування. З 2020 року чоловік тренує своїх синів та всіх охочих у клубі дзюдо “ІППОН” молодіжного клубу “Веселка”, який відкритий з 1999 року на вул. Біберовича, 9. За весь час проведення тренувань у пана Ярослава та пані Людмили заняття відвідували понад 5 тисяч дітей. Сьогодні кожен охочий знову може тут займатися дзюдо та тренуватися у цієї сім’ї.

Пан Ярослав та пані Людмила мають трьох синів: старшому Василю 34 роки, середньому Ярославу – 22, а наймолодшому Миколі – 20. У 2005 році батьки разом із синами відвідали їх перші змагання, на яких хлопці показували техніки та прийоми дзюдо. З того часу і по сьогодні члени сім’ї на різних змаганнях змогли здобути близько 600 медалей та 100 кубків, більша частина яких належить власне синам.

До того, як завершити свою спортивну кар’єру, найстарший Василь зміг виграти золоту медаль в Італії, а також здобути срібло у турнірі “Олімпійські надії” в Києві, вигравши тоді у росіянина. Варто додати, що чоловік – багаторазовий чемпіон та призер обласних, всеукраїнських і міжнародних змагань.

Другий син Ярослав – багаторазовий чемпіон і призер закордонних змагань. У 2021 році він зміг вибороти бронзу на Чемпіонаті України з дзюдо у віковій категорії до 21 року і ваговій до 81 кг, а також стати призером Чемпіонату України з самбо. У світовому рейтингу найкращих дзюдоїстів серед “кадетів” Ярослав займав 86 місце. Сьогодні хлопець готується до майбутніх змагань.

Наймолодший син, Микола, має найбільше здобутків. Свою першу нагороду він зміг вибороти в Ужгороді на Чемпіонаті України. Тоді він посів 3 місце у віковій категорії до 16 років. А вже у 2020 році у Львові на Чемпіонаті України з дзюдо до 18 років Микола зумів вибороти золото у ваговій категорії до 90 кг. Це сталося до початку пандемії Covid-19. У 2022 році Микола знову виборов золото на Чемпіонаті України з дзюдо серед юніорів та бронзу серед дорослих. На даний момент у світовому рейтингу з дзюдо серед юніорів посідає 35 місце.

У вересні 2020 року на Чемпіонаті України з самбо хлопець зміг вибороти першість і потрапити на Чемпіонат Світу, який проводився в Новому Саді в Сербії. Тоді він зміг перемогти росіянина, який здався на останніх секундах, та посісти 1 місце. “Найбільш феєрично було те, що я стояв приблизно з 10 метрів від подіуму, і в цей момент лунав гімн України. Це було просто не передати словами”, – як згадував його батько, Ярослав Іванович.

Крім цього, хлопець став срібним призером Чемпіонату Європи серед старшої вікової категорії, у якій він був наймолодшим. Також у грудні 2022 року він став переможцем Кубку Чемпіонату Європи серед дорослих з самбо, вигравши у дворазового чемпіона світу з самбо Даніеля Нотеу, який значно переважав Миколу по росту на 25 см і по вазі на приблизно 60 кг.

На даний Микола зі збірною командою України з дзюдо перебуває в м. Гаага у Нідерландах на Чемпіонаті Європи. Самі змагання відбудуться на цих вихідних, 9 і 10 вересня. Їх може подивитися кожен охочий в прямому ефірі.

Хлопці з теплотою відгукуються про свого батька та маму і завдячують їм. Як каже один із синів Ярослав: “Звичайно, ми не мали вибору, чим займатися, але тато і мама змогли зробити все можливе, щоб ми досягли того, що маємо зараз”.