У період війни щодня зростає потреба у переливанні крові тим, хто постраждав від агресії рф. Про донорство та його популяризацію ми поспілкувалися із мешканцем Рясного Юрієм Добушем.

Юрій Добуш є волонтером “Народної самооборони Львівщини”, який систематично займається донорством та здає кров для тих, хто цього потребує.

Сьогодні, під час виконання бойових дій, українські військовослужбовці в будь-який момент можуть отримати поранення. І від того, чи зможуть їм вчасно перелити потрібну кров, залежатиме їхнє життя. Крім цього, донорської крові потребують цивільні, що постраждали від воєнних дій, а також люди з онкологічними захворюваннями, ускладненими пологами чи іншими подібними проблемами. Тому Юрій Добуш неодноразово займався донорством, і закликає це робити й інших людей.

“Насправді це не так страшно, як виглядає на словах. На реєстратурі кожен, хто хоче здати кров, заповнює анкету з особистими даними. Наступним кроком є визначення резус-фактору. Це відбувається незалежно від того, як часто людина здає кров і чи знає вона свій резус-фактор. Після цього лікарі виміряють тиск, звіряють паспорт і відправляють до кімнати, де на спеціальному кріслі підключають до апарату зі збору крові. Процедура займає приблизно 10-15 хв ”, – розповідає волонтер.

Щоб стати донором, потрібно:

  • бути повнолітнім;
  • важити 50 кг і більше;
  • не мати абсолютних або тимчасових обмежень щодо донорства.

Юрій Добуш поділився також своїм досвідом. Перший раз переливання крові в чоловіка було у 20 років, коли її потребувала сусідка.

“Здавав тоді в Городку. Їхав з переживаннями, бо ніколи не знав, як це – мати на 400 мл менше крові. Амбулаторії в ті роки мали не найкращий вигляд. Найбільше запам’яталось те, як все відбувалось: лягаєш на кушетку біля стіни, де є маленьке віконечко, в яке засовуєш руку. Там і проводили всі необхідні процедури. Поки лежав, не відчував ніяких змін, допоки не встав. Відчув легке головокружіння і нудоту, які мені швидко зняли нашатирним спиртом”, – згадує Юрій.

За словами волонтера, подальші переливання крові проходили без нюансів. Два рази це відбувалось на Топольній: у першому випадку ще в старому відділенні, у другому – цьогоріч в новому.

В більшості випадків він робив донації у Центрі крові, що на вул. Пекарській, 65. У Львові це є одним із небагатьох пунктів збору крові.

“Найчастіше я займався донорством у Центрі крові – близько шести раз. Два з них – це не звичайне донорство цільної крові, а донація тромбоцитів. Тут важко підлаштуватися. Ти здаєш кров на аналіз і чекаєш дзвінка. В кращому випадку лікарі тебе попереджають за день до донації, і ти змушений змінювати всі плани на наступний день, щоб зробити процедуру”, – поділився Юрій Добуш.

Донацію тромбоцитів проводять для тих людей, які хворі на рак. У цьому випадку донора підключають до сепаратора крові, фільтри та обладнання якого підготовлені для разового використання. Із вени апарат забирає кров, відфільтровує, залишаючи тільки тромбоцити та невелику кількість плазми крові, яка необхідна для підтримання тромбоцитів у життєздатному стані. Інші компоненти крові відразу повертають людині. Процедура триває близько години. Проте під час її проведення відключати систему, а потім знов підключати, не можна.

“Усі ці рази, коли я здавав кров, – це було цільово. Багато моїх знайомих знають про мій досвід у цьому плані, тому відразу звертаються при потреб”, – додав волонтер.

За словами чоловіка, здача крові не є для нього чимось особливим, оскільки вважає це громадянським обов’язком. Але він розумів, що кожна проведена процедура здачі крові врятує чиєсь життя.