Храм Пресвятого Серця Христового УГКЦ – один із найстаріших храмів Рясного. Про цікаві факти з життя церкви, волонтерську діяльність громади та особливості тюремного капеланства редакції “Рясне News” розповів настоятель храму, отець Тарас Мирка.

Храм збудували у 1939 році як римо-католицький костел. Однак його не встигли освятити, оскільки почалася Друга світова війна.

“На вікнах веж є збережені невеликі заглиблення від пострілів під час війни. Також, коли у Рясному були вибухи, частина вікон повилітала”, – поділився священник.

Після закінчення війни з приходом радянської влади у приміщенні храму зробили склад Фанерного заводу. Крім цього, тоді ж тривалий час у захристії церкви жили 3-4 сім’ї.

За часів СРСР церква зазнала значних пошкоджень. Більшість вітражів були пошкодженими. Серед них – вітраж, вікна якого були настільки пошкодженими, що реставрації не підлягали. Тому його демонтували.

З настанням незалежності України, коли церква перейшла до греко-католицької громади, спільними зусиллями парафіяни частину вітражів зробили синьо-жовтими.

“Громада звернулася до Львівської міської ради. Оскільки римо-католики не звернулися у той час з цим питанням, а костел пустував впродовж тривалого часу, то міська рада передала його нам у користування”, – розповів отець Тарас.

Відтоді вдалося цілком реставрувати церкву, значну частину вітражів, а також розп’яття та фігури Ісуса Христа, які вдалося зберегти ще з часів збудування храму. Престол церкви посвятив колишній Глава Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Любомир Гузар.

Крім цього, парафіяни храму є доволі жертовними: вони подарували церкві ряси та ікони. Серед останніх – ікона Пресвятого Серця Ісуса кінця XIX – початку XX століття.

Сьогодні в церкві знаходяться мощі Блаженної Йосафати Гордашевської, Блаженного Василя Величковського і Блаженного Миколая Чарнецького.

Біля церкви побудували поминальну капличку, яку посвятили у 2023 році на храмовий празник.

Зазначимо, що його у храмі святкують в День Пресвятого Серця Христового або, за іншою назвою, у День Христа Чоловіколюбця. У 2024 році храмовий празник припадає на п’ятницю, 12 липня, але його святкування перенесуть на неділю, 14 липня.

На сьогодні кількість прихожан на парафії храму складає близько 1000 осіб.

У церкві на постійній основі діють катехитична школа та шлюбні навчання. Щороку на території храму священники спільно з молодіжною спільнотою “Вільні серця”, що діє у храмі, проводять літні табори для дітей.

Додамо, що “Вільні серця” також допомагають провести у храмі свята до Дня Святого Миколая та Різдва, а ще ходять колядувати. Цього року, з переходом церкви на новоюліанський календар, святкуватимуть Святвечір та Різдво і колядуватимуть вже цієї неділі й понеділка, 24-25 грудня. Священник також поділився, що сподівається цьогоріч зібрати вертеп, який ходитиме по домівках Кам’янки та Рясного та нестиме мешканцям різдвяну радість.

Отець Тарас розповів, що він служить у храмі з 2018 року.

Після його приходу в церкві почали щодня молитися за упокій померлих і за здоров’я, а також українських військових, полонених та тих, хто загинув на війні.

“Маємо на парафії 2 чи 3 хлопців зниклих безвісти під час війни. То за них завжди молимося і пам’ятаємо про їхні сім’ї”, – поділився настоятель.

Він зазначив, що при церкві також допомагають анонімним алкоголікам, а також тим людям і сім’ям, які потребують як моральної, так і матеріальної допомоги.

Коли почалася повномасштабна війна в Україні, парафіяни масово плели маскувальні сітки та кікімори. За словами священника, інколи приходило стільки людей, що в церкві не було, де стати і плести сітки. Крім цього, у церкві постійно збирають кошти та передають на потреби військових.

“Чи то на автомобіль, чи то на інші необхідні прилади. Тобто все, що потрібно для війська, ми стараємося кожного місяця збирати у збірки і допомагати”, – зазначив отець.

На території храму часто влаштовують благодійні ярмарки, особливо для потреб студентського капеланства, члени якого часто їздять на передову, особливо під час таких великих свят, як Різдво та Великдень.

Спільно з прихожанами отець Тарас також допомагає тюремним в’язням відчути свято. На День Святого Миколая вони робили для ув’язнених подарунки у вигляді невеликих мішечків з солодким. Також щороку на Різдво парафіяни привозять в’язням кутю та пампушки, допомагають з прикрашанням різдвяної шопки та ялинки, а також роблять вертепи. Окрім цього, неодноразово передавали засоби гігієни.

Отець Тарас поділився, що він є тюремним капеланом і служить у в’язницях вже близько 12 років. Сьогодні він відвідує два заклади: Личаківську виправну колонію №30, що на вул. Шевченка, 156, та Львівський слідчий ізолятор на вул. Городоцькій, 20.

“Найперше, що входить у мої обов’язки тюремного капелана, – це відвідування в’язнів щотижня і уділення Святої Тайни Сповіді, молитви та бесіди, а також проведення Святі Літургії”, – розповів священник.

За його словами, відвідування Літургії в’язнями залежить від часу: інколи її відвідують 30-50 людей, інколи, особливо на свята, – 100-200 осіб.

“Кожного разу, коли я відвідую ці заклади, хтось хоче посповідатись. Інколи це навіть один в’язень, інколи більше. А перед святами дуже багато в’язнів приходять до сповіді. Зрозуміло, що є у них різні злочини й різні навернення”, – зазначив отець Тарас.

Додамо, що церква Пресвятого Серця Христового УГКЦ знаходиться на вул. Диктовій, 2А, та завжди відкрита для всіх охочих та потребуючих.