Різдво Христове у римо-католицькій традиції: як у костелі Божого Милосердя готуються до свята


Сьогодні християни входять у час Святвечора — особливий день очікування і духовної тиші, який передує Різдву Христовому. Уже завтра віряни святкуватимуть народження Ісуса Христа – подію, що є основою християнської віри та символом надії, миру і спасіння. Про те, як проходять ці дні у костелі Божого Милосердя, що на вул. Брюховицькій, 119А, які богослужіння та молитви об’єднують громаду і з яким духовним настроєм віряни зустрічають Різдво, розповів настоятель храму отець Рафал.
В нас починається підготовка до Різдва, за 4 тижні до свята. Цей період називається Адвент – час радісного очікування на прихід Месії Ісуса Христа. В цьому часі маємо таку святкову Святу Месу кожного дня з понеділка по суботу, що називається Рорати. На це Богослужіння приходить багато дітей. Це є така підготовка до того, щоб добре пережити ці свята Божого народження.
Напередодні Різдва, на Святвечір, маємо Службу Божу, котра називається Свята Меса Пастирів або в народі її називають “Пастиркою”. Вона відбувається зазвичай пізно ввечері. Зазвичай традиційно колись в мирний час вона відбувалась рівно опівночі. А зараз проведемо о 22:00, щоб люди ще встигли вернутися до своїх домівок до комендантської години. І ця Меса “Пастирка” є такою особливо урочистою, на початку всі процесійно вирушають до спеціально підготованого у Храмі вертепу “Шопки”. Священник урочисто вносить туди фігурку маленького Ісуса, всі співають вперше колядку, після чого розпочинається святкова Служба, де ми святкуємо народження Ісуса Христа.

В день Різдва, 25 грудня, ми маємо Службу о 9:00 польською мовою і о 13:00 – українською. Наступного дня, 26 грудня, – це свято Святого Стефана, першого Мученика за віру, і в цей день ми також маємо Святі Меси о 9:00 польською мовою і о 13:00 – українською.
Щодо того, якщо на Святвечір чи Різдво не буде світла. Біля нашого костелу вже майже 2,5 роки діє благодійна кухня імені Святого Йосипа Більчевського, біля якої є генератор, оскільки тут є холодильники, морозилка тощо. Нам потрібно також наробити безкоштовні обіди в цій кухні. Коли немає світла, то цей генератор одразу включається та підтримує всі наші холодильники, і ми маємо можливість підготувати оцю їжу для потребуючих. Тому в нас немає проблеми, коли вимикають світло, оскільки в нас воно завжди є.
Ми роздаємо святкові обіди потребуючим не на саме Різдво, а перед цим святом. Крім обідів, є в нас підготовані пакунки, які ми роздаємо, щоб люди також могли забрати з собою і мати. Ще ми також роздаємо звичайні продукти, щоб люди могли собі підготувати їжу. Якщо хтось хоче просто отримати їду, то приходить о 12:00. Тут нічого більше не треба.
Сьогодні ввечері (17 грудня, – ред.) будемо готувати обіди, які завтра (18 грудна, – ред.) роздаватимемо бідним за адресою: вул. Винниченка, 32. І ми хочемо приготувати понад 300 пампухів для тих бідних, а завтра зранку (18 грудна, – ред.) будемо пекти для них рибу.
Біля нашого храму є невелика гуманітарна допомога, що постійно допомагає потребуючим. Сюди фактично щодня приходять люди та просять часом різноманітні речі. Але найбільше ми стараємося, щоб люди просто не були голодні, щоб мали з’їсти щось тепле. Тому діє ця кухня, дякувати Богу, і ми вже майже 250 тисяч безкоштовних порцій видали, які зробили та підготували в цій кухні.
Тому, з одного боку, є така радість, що можемо допомагати стільком людям, а, з другої сторони, – такий біль, що є стільки потребуючих людей, яким потрібна допомога. І це є виклик, на який наше суспільство має відповісти та думати про цих людей. Всім є складно, але є люди, яким є ще складніше. І ми не маємо про них забувати в такий святковий час.
Ми допомагаємо постійно, наскільки маємо можливість. Ми – невелика спільнота, але стараємось. І також багато охочих допомогти доєднується до нас і допомагає нам в цьому.
Від самого початку повномасштабного вторгнення ми робимо окопні свічки. І в цьому нам допомагають багато мешканців Рясного. Вони приносять нам картон, металеві банки, парафін. Також нам багато передають гуманітарної допомоги з-за кордону.
Ми маємо багато запитів, і майже кожного дня ми ці запити стараємось закрити та щось відправляємо військовим напряму. Вони кажуть, куди потрібно відправити, і через відділення Нової Пошти ми відсилаємо допомогу, а також ці окопні свічки, яких ми за весь період зробили близько 150 тисяч штук. Так, це доволі багато, але це потрібно. Буває, як маємо трохи солодкого, то хочемо докласти до запитів або окремо повисилати та допомогти нашим військовим.
В нашій парафії також є кілька військових, які служать, є загиблі та зниклий безвісти, поранені. Але ми не питаємо: “Кому?”, “Хто ти?” чи “Звідки ти?”, – тільки як хтось потребує, то висилаємо. Як хтось приходить по допомогу, то також нічого не питаємо.
Крім цього, з Польщі ми отримуємо багато вермішелі швидкого приготування, якої ми чимало і неодноразово відсилали через Нову Пошту у військову частину або у невеликій кількості напряму військовим, які просять.
На нашій парафії є волонтери “Карітас”, куди входять як молоді, так і дорослі, що допомагають і віддають свій час просто на те, щоб можна було допомогти. Не кожен зможе бути там, на самій нульовій, але допомога є потрібна.
Багато людей хочуть допомагати та своїми руками можуть щось зробити. Не всі вони мають гроші, щоб так допомогти, не мають здоров’я, щоб воювати, але можуть допомагати саме таким чином.
В нас маленька спільнота. Ми через цілий Адвент маємо цей час підготування, і щодня у нас є можливість посповідатися. Священник є завжди. За пів години перед Месою також можна посповідатися. До нашого храму зазвичай приходить до 150 людей, це не є багато, тому в нас це проходить спокійно, немає жодних черг, і кожен може посповідатися.
Наступна неділя після Різдва – це є неділя Святої Сім’ї: Марії, Йосипа та Ісуса. В цей день діти готують різдвяну виставу, і в цьому їм допомагає священник. Вони будуть показувати таку виставу в неділю, 28 грудня, о 17:00 в нашому костелі для всіх, хто захоче прийти. До цього будуть залучені діти, молодь і священник, який їм допомагає в цьому, щоб вони добре цей вертеп підготували.
В нас також є така традиція, яку ми започаткували кілька років тому, коли ми створюємо ще одну Шопку назовні, щоб люди могли підійти та подивитися прямо з вулиці, а другу – всередині.


Спершу ми маємо собі нагадати ту історію, як Ісус прийшов, при яких обставинах; що не мав місця, де народитися; що народився у стайнях, поміж тварин. Колись раніше, де не всі вміли читати й писати, вони вчилися оцього вертепу і розуміли одразу історію, яка є написана у Святому Письмі.
Так що це допомагає дітям самим. Але також є певна така радість, бо завжди, як діти виступають, для батьків, родини тощо це є як певна катехиза, таке навчання, таке нагадування про те велике діло, як Ісус вчинив, ставши одним з нас.
Це для нас є найбільшим, що могло статись, бо Він став людиною, щоб спасти нас, померши на хресті. Але також Він показав, що, маючи людське тіло, Він зійшов з небес і став одним з нас, щоб показати, що кожен з нас має змогу бути святим, кожен з нас має змогу отримати вічне спасіння.
І це має нам також показати, що Ісус народився в родині. Що він прийшов не хтозна-звідки, а в родині. Він показав нам, що родина – це є те найважливіше. І, думаю, в теперішньому часі це важливо, бо знаємо, як диявол бореться з родиною, як він хоче багато чого поміняти. Але родина – це є найважливіше і є тим, чого не можна міняти.
І, думаю, що ці свята мають дати нам таку надію на те, що Бог точно нас дуже любить, бо він прийшов до нас, він є з нами, він є присутній. І це найважливіше.
Колядок у нас є дуже багато. Вони вирували, скажемо так, в часі, прийшли з інших країн, були перекладені з інших мов, у них мінялися слова. Але також є й ті, які мають довгу історію. Але всі вони мають одну суть: в них є історія Ісуса, який прийшов. Ця історія є записана на картах Святого Письма. Але також у них співають про різні такі традиції, які є пов’язані з цією подією. Колядки є дуже приємними. І, знаю, для багатьох людей Різдво є одним із найкращих свят, і вони люблять колядки, збираються разом і колядують.
В нас є хор. Але в нас склалася така ситуація, що на початку війни наша органістка виїхала до Польщі. Тому коли вона приїжджає і відвідує нас, то цей хор також співає. Але, на жаль, не маємо такої різдвяної програми через те, що немає органіста тут на постійній основі.
Це, знову ж таки, пов’язано з тим фактом, що як є органіст, то є і музика. А як немає органіста, то немає й музики.
Ні. Ми відкриті для всіх. Ми ніколи не питаємо: “Хто ти?”, “Звідки ти прийшов?”. Якщо хтось хоче прийти та помолитися з нами, то ми тільки “за”.
На жаль, немає. У нас невелика спільнота, і більшість завжди є. У часі пандемії ми мали онлайн-трансляцію. Але тепер немає.
Є нюанси, є інша Літургія, але суть та сама. Ми всі маємо одного Бога, і це найважливіше.
Я можу сказати про нас, і це можна віднести пізніше до інших. В нас, як я й сказав, є вертеп, в костелі є прикрашені ялинки, є різдвяна свічка, яку виготовляють “Карітас”. Цю різдвяну свічку спершу в нас запалюють на Різдвяну Вечерю, в переддень Різдва. Це є таким даром для потребуючих. “Карітас” організує продаж цих свічок, і їх можна придбати задля потребуючих.