Маріанна Рудик, вона ж Мамунця у соціальних мережах, поєднує у житті одразу декілька ролей. Вона дружина, мама двох дітей, веде блог про материнство в Instagram та YouTube, підприємиця, а зараз жінка вагітна втретє. Маріанна мешкає в Рясне та поділилась з нами цінними порадами щодо вагітності і материнства,  розказала про переваги і недоліки сімейного життя в мікрорайоні та поділилась наскільки цей район комфортний для виховування дітей.

  • Чому ви почали вести блог про материнство? Що вас надихнуло?

Це питання задають найчастіше. Старша донька стала поштовхом до того,  щоб я почала писати. На той час, це був 2016 рік, інформації українською мовою про вагітність, про пологи було дуже мало і якщо вона була, то переважно на закритих платформах  і часто траплялось так, що не було ніякої конкретики. Я хотіла знати, як ті поголи будуть відбуватись. Ясно, що це індивідуальний процес, але мені цікавило як це проходить в інших.  Взагалі, куди йти у пологовому будинку,  чи можна з чоловіком, а яка довідка, які брати речі з собою. 

Спочатку у мене був такий мініблог на одному порталі, зараз вже сайт «Mamuncya.com», де я написала статтю «Вагітність. Очікування і реальність».

Існує думка, що це найпрекрасніший період у житті, але, зі свого досвіду зрозуміла, що тут мені тисне, тут мені болить, тут мені важко ходити. Чому про це ніхто не сказав раніше? У мене був такий крик душі і хотілось поділитись цим з іншими. Я почала писати у Facebook. Також дебют стався  на  YouTube, оскільки українських оглядів «Що брати у пологовий» не було взагалі, були тільки росіянок і, звісно, всі їх дивились, бо хотіли підготуватися. 

Тому вирішила зняти свій. Я тоді не вміла монтувати відео, вирізати зайве, не складала план, боялась говорити перед камерою. Могла записати декілька разів, руки  і голос тремтіли. Але це відео досі є на каналі і глядачі кажуть, що саме завдяки йому підписались на канал.

  • Які поради ви можете дати молодим матусям, дівчатам, які готуються стати мамами?

Перш за все, не вдягати рожеві окуляри і не думати, що це все як у рекламі. З дітьми буває дуже різне. Я не хочу лякати, у жодному випадку, але мій блог показує реальну сторону материнства, може іноді занадто, бо всяке трапляється. Але водночас багато мам впізнають себе, своїх дітей, проблеми з якими вони стикаються. 

Хочеться дати пораду – готуйтесь. Готуйтесь до вагітності і до пологів, тому що часто думаєш «Мені лікарі усе підкажуть та покажуть, усе буде добре». Мої перші пологи були у такому стані. Натомість другі були як небо і земля у порівняння  з першими, тому що я вже знала, що мене чекає.

Наступне – курси батьківства. Обовʼязково раджу відвідувати. І разом з татами! Вони недаремно називаються «курси батьківства», тому що дитина це не лише мамин обовʼязок. 

Дуже класно, коли татусі вмикаються у цей процес протягом вагітності і коли вони поряд під час пологів. У мене чоловік був два рази зі мною. Зараз я чекаю третю дитинку і обовʼязково, якщо не буде ніяких перепон, він буде і на третіх пологах. Це колосальна підтримка. Щоб там не казали, наприклад, що інтимні стосунки можуть погіршитись або ще щось типу цього. Але розумієте, життя така штука, що пологи це далеко не найгірше, що може трапитись між подружжям, тому потримати за ручку, підбадьорити, допомогти подихати – це все дуже важливо. 

Хочу виокремити ще одну пораду. Під час других пологів дуже допомогло дихання. Спочатку я скептично ставилась до цього першого разу, що це якась нісенітниця, що ці пози і усе якась показуха. Але натомість  це допомогло мені набагато легше прожити біль, який відчуваєш у пологах і максимально легко, природно і кайфово народити. Після такого досвіду хочеться народжувати ще!

Ще окремим пунктом хочу виділити, що після народження дитини починається найцікавіше. Часто ми можемо почути «Я не молочна», «У мене немає молока», «Мені не вдалося, дитина не прикладається», але це все міфи. Годувати може кожна, якщо є бажання. Звісно, годування грудьми не обовʼязкове. Є матусі, які не отримують від цього задоволення, яких напружує цей процес. Але це неймовірний звʼязок! Окрім того, що це економно і корисно, це ще й  відчуття близькості немовляти з мамою. Тому я дуже раджу готуватися до грудного вигодовування. Не робіть поспішних висновків, що у вас не вийде. Є консультанти з ГВ (ред. – грудне вигодовування). Якщо потрібно, можете написати мені у приват, я пораджу людей, які допоможуть. 

І завжди памʼятайте, що усе у ваших руках! Наприклад, у випадку ГВ попит породжує пропозицію. Тобто, якщо ви часто годуєте дитинку, то у вас буде більше молочка. Якщо ви її не прикладаєте, а даєте дурники, пляшечки і таке інше, то дитина розучиться смоктати груди і тоді будуть проблеми. 

Зрозумій, що тобі треба відновлення. Люби і шануй себе. Просити обовʼязково допомоги у рідних і близьких. 

Не будувати ілюзії, що через 2-3 місяці вийдеш з декрету і будеш працювати. Вони  розбиваються, як кришталева ваза. Ви не можете передбачити, як ваше життя буде виглядати опісля. 

Тому, підсумовуючи це все, обовʼязково треба готуватись як до пузатого періоду, до пологів, так і до періоду після народження дитинки, коли розумієш, що твій світ змінився. 

  • Поговорімо за ваше життя у районі в якому ви мешкаєте. Наскільки Рясне підходить для сімейного життя?

Я мешкаю у Рясному вже 26 років. Вважайте, що я прожила тут усе своє свідоме життя і маю що сказати. У мене завжди є бажання жити поближче до «цивілізації» як ми говоримо, бо добирання громадським транспортом часто викликає певні труднощі.  Але для сімей це дуже гарний район. По-перше, тут будинки розташовані так, що вони не виходять на трасу.   Тут є ліс. Може хтось мріє, щоб поряд був ліс, так ми його маємо. Тут можна не боятись відпустити дитину самостійно іти до школи. Наприклад, у нас школа через дорогу і ще з першого класу старша донька ходить туди сама. Спершу я ще визирала у вікно, а тепер знаю, що вона спокійно і акуратно перейде дорогу.

І, слава Богу, ніяких страшних випадків у нашому мікрорайоні не було. Але мінуси нікуди не діваються. Це проблеми з громадським транспортом. Якщо мати автомобіль, то вже легше. Відсутність альтернатив серед невеликих магазинів. Звісно, є кілька мережевих супермаркетів, але район розростається і дуже хочеться мати можливість обирати куди сьогодні піти за продуктами.

  • Які можливості для розвитку дітей є в Рясне – це школи, дитячі садочки, гуртки?

Зараз у Рясному одна школа і один садочок. Я дуже сподіваюсь, що зі збільшенням кількості житлових будинків буде також зростати кількість навчальних закладів, тому що попит величезний. Для того, щоб потрапити у садочок іноді треба зачекати рік, а може й більше. У нас тільки одна група для дітей раннього віку. Якщо я не помиляюсь, то досі так і є. Однозначно, треба збільшувати кількість ясельних груп, оскільки батьки теж мусять працювати.  Не у всіх є бабусі і дідусі, які можуть приглянути за дитиною. Проблема є і її треба вирішувати, треба порушувати це питання.

Зі школою вже легше. Під час вступу до школи життя заграло новими барвами. По-перше, більша кількість гуртків. Вони функціонують як у рамках шкільного навчання, так і поза ним. Ви можете не бути учнем школи №100, але відвідувати дуже класні гуртки. Наприклад з малювання. Також є гімнастика, карате тощо. Можна знайти заняття,  яке буде до вподоби вашій дитині.

Також є кілька приватних закладів, у яких є різноманітні спортивні секції та інтелектуальні гуртки для розвитку дитини. Проте, як на мене, їхня кількість недостатня. 

Класно, що у нашій школі є філіал музичної школи №7, яка розташована у Брюховичах. Цьогоріч моїй донці вдалося вступити туди у клас з гри на гітарі і дуже добре, що не доводиться возити дитину у Брюховичі.  Тобто з групи продовженого дня вона собі з одного кабінету переходить в інший і займається з викладачем музики з гітари. Дитина рада, що ходить до такої школи. Навчання настільки цікаве, що я завжди порівнюю зі своїм і думаю: «Вау, як круто!». Викладачі якісно роблять свою роботу.

  • А як щодо дитячих майданчиків? Ви сказали, що є ліс. Можливо, є парк у якому теж можна гуляти?

У нас кілька майданчиків. Звичайно, найкращі ті, які відкрились біля новобудов. Мабуть, не завжди мешканці цих будинків задоволені, що до них приходять «гості», але, на жаль, старі майданчики часто бувають зламаними. Але, все ж таки , можна сказати, що місць для прогулянок  вдосталь і завжди є де провести час з дитиною.  Парку немає, то замість нього величезний ліс.

Також у районі є стадіон, на якому часто грають у футбол дорослі і діти. Туди є вільний доступ  для всіх бажаючих у вихідні.

А ще поруч зі стадіоном у нас є невеликий потічок. Кілька років тому ми виграли в одному проєкті і після цього у нашому мікрорайоні повинні були облаштувати цей потічок – зробити гарне місце для відпочинку. Процес пішов, але зараз заморозився. Чому так – мені невідомо. Тепер  туди часто  припливають каченята і це дуже гарно, район від цього оживає. Звісно, є місця які треба покращити: прибрати, поставити лавки тощо. Але я постійно бачу, що десь проклали нову доріжку, десь зробили освітлення, тобто прогрес є.

  • Як вам вдається балансувати між сімʼєю, веденням блогу на декількох платформах, вʼязанням, створенням мерчу і  ще встигати приділяти час собі?

З цим у мене погано, але я над цим працюю. Я постійно собі обіцяю, що з якоїсь певної дати  почну  більше думати за себе, почну приділяти більше часу дітям, більше концентруватись на тому, що цікаво мені і в першу чергу робити те, що хочу я, а вже потім робити те, що мене просять, бо насправді прохань до мене дуже багато. Кожного разу, відчуваючи сильне навантаження, розумію, що так бути не може. Тому пробую обирати якийсь один вектор діяльності і працювати у цьому напрямі. Це значно ефективніше, аніж розсіюватись на невеличкі задачі.

Завжди треба аналізувати: що ти зробила, які це приносить результати і чи варто далі цим займатися. Завжди можна делегувати. Кілька років тому у мене був період, коли я вʼязала сама, вела блог. Мені завжди казали: «Чого ти сама вʼяжеш? Хай тобі хтось інший це робить».  А я відповідала: «Як я ніхто не звʼяже», «Ніхто, як я, це не зробить» – так часто думають підприємці на початку своєї діяльності. Але це не правда – зробить. Просто треба знайти час для того, щоб це делегувати і проконтролювати. Тепер у мене є люди, які займаються суто вʼязанням. Але водночас розумію, що блог, вʼязання, мерч і ще багато інших дрібних задач не дають мені стрімкіше рухатися до моєї основної мети, оскільки зараз я думаю про один напрям, у який хочу потужно вкладатись, а з усім іншим розібратися потім.

Не забувайте, що треба думати, аналізувати і, найголовніше, не забувати про себе!

Лаврусь Влада