Для більшості людей 30 км — це відстань, яку вони долають на автомобілі. Для Надії Якимів з Рясного — це щоденний піший марафон заради життя тих, хто сам себе захистити не може.

Вже вісім років жінка присвячує свій час порятунку безпритульних тварин, поєднуючи професійну діяльність доглядальниці з важкою волонтерською місією.

Шлях Надії до зоозахисниці не був спонтанним — його початок давали тривожні повідомлення про масові зникнення тварин на вулицях міста.

“А справді, де вони раптово діваються? Звісно, що труяться: або мешканцями, або комунальними службами. Але довести це було вкрай складно. Ну і я вирішила дати відповідь на це питання”, — згадує волонтерка.

Зрозумівши, що однією з причин жорстокого поводження з тваринами є неконтрольоване розмноження, Надія обрала гуманний спосіб вирішення проблеми — стерилізацію. За її словами, саме системний підхід допоміг зупинити хаотичне розмноження котів на територіях, за якими вона доглядає, а відтак зменшити випадки їхнього зникнення.

Нині Надія Якимів професійно займається доглядом за тваринами, працюючи приватним пет-сітером. Це дозволяє їй не лише заробляти на життя, а й продовжувати підтримувати своїх підопічних.

“Я працюю приватним пет-сітером і паралельно опікуюсь безпритульними, яким дарую тепло у своїй квартирі. Годую їх за рахунок коштів громади, відкриваючи цільовий збір у Facebook”, — поділилася волонтерка.

Графік Надії вражає: вигулюючи собак клієнтів та доглядаючи за безпритульними тваринами, вона щодня проходить близько 30 кілометрів пішки. Це потребує значної фізичної витривалості та самодисципліни.

Робота з безпритульними котами у Надії відпрацьована до автоматизму, але кожен випадок потребує індивідуального підходу. Процес виглядає так:

  1. Вилов — тварин забирають з вулиці;
  2. Медичний догляд — обов’язкова вакцинація від сказу та стерилізація, що запобігає народженню нових безхатченків;
  3. Соціалізація — адаптація тварин до побуту (привчання до лотка, дряпки, мисочок) та приручення до рук;
  4. Пошук родини — для соціалізованих тварин шукають відповідальних господарів;
  5. Повернення на місце відлову — якщо тварина залишається дика, її повертають після стерилізації, дотримуючись гуманної стратегії ОСВ (Вилов — Стерилізація — Соціалізація — Повернення).

Волонтерство не має вихідних чи свят. Своєю історією поділилася Ірина Дарницька, якій Надія врятувала кіт. Два роки тому, напередодні Нового року, коли місто готувалося до святкувань, кіт Ірини опинився у критичному стані.

“Це сталося 31 грудня, буквально перед самим Новим роком, коли здається, що вже ніхто нікуди не поспішає. Я була розгублена й не знала, що робити. І саме Надія, яку багато хто в нашому районі знає, відгукнулася — одразу, щиро, без зайвих слів”, — згадує Ірина.

Тоді, коли більшість людей вже святкували за новорічними столами, Надія прийшла на допомогу. Завдяки її втручанню рудий улюбленець Ірини вижив і тепер продовжує радувати свою господиню.

“Для мене це не просто порятунок тварини. Це спогад про те, що поруч є люди, які творять добро навіть у найвідповідніші моменти”, — поділилася Ірина.

Однак благородна місія має й зворотний бік. Рятуючи собак від жорстокості на вулиці, Надія змушена була взяти частину тварин до власної квартири. Це спричинило тривалий конфлікт із сусідами.

Нарікання людей зрозумілі, але й сама ситуація, в якій опинилася волонтерка, була безвихідною.

“Маємо нарікання невдоволених людей. Комусь смердить, комусь верещить, антисанітарія, а комусь параноїдально просто заважає кількість тварин і коле в очі”, — поділилася Надія.

Надія Якимів підкреслює: проблема не в тваринах і не у волонтерах, а в першопричині появи безпритульних чотирилапих.

Щороку зростає кількість людей, які викидають приплоди домашніх тварин на смітники чи під будинки замість того, щоб вчасно звернутися до ветеринара. Паралельно швидкими темпами збільшується популяція тварин, народжених у підвалах.

За даними Світової асоціації з питань тварин, в Україні допомоги потребують щонайменше близько 140 тисяч безпритульних котів і собак. Цей показник значно зріс після початку повномасштабної війни, коли багато домашніх улюбленців залишилися на вулицях або у притулках через евакуацію власників.

Поки суспільство не усвідомить важливість стерилізації домашніх тварин, волонтери на кшталт Надії змушені продовжувати свій нескінченний марафон, рятуючи наслідки чужої байдужості.