У понеділок, 14 вересня, у Smart-бібліотеці відбулася зустріч із Сашком Обрієм — українським поетом та військовослужбовцем, бійцем батальйону безпілотних систем “Мара” 66 ОМБр ім. Мстислава Хороброго. Під час події автор презентував свою збірку поезій “ПростеП”, а також збирав кошти на рації для свого підрозділу.

На події побувала журналістка “Рясне News”, яка поспілкувалась із поетом щодо його збірки поезій, а також дізаналась, де Сашко Обрій бере натхнення і як повномасштабне вторгнення вплинуло на його творчість.

Сашко Обрій вирішив поєднати презентацію своєї збірки “ПростеП” зі збором коштів на рації для батальйону безпілотних систем “Мара” 66 ОМБр ім. Мстислава Хороброго. Для цього поет організував своєрідний мінітур містами України, під час якого презентував книгу та розповідав про збір. Однією з таких зупинок став Львів — на Рясному зустріч відбулася у Smart-бібліотеці. 

“Питання не стоїть, що я маю за цей свій тур, за одну цю поїздку, зібрати всю суму. Я збираю її перманентно, і до, і після, і під час. Але це додатковий спосіб пришвидшити, напевно, цей збір. Наприклад, сьогодні діти скинули десь готівкою 2,5 тисячі. В принципі, це дуже непогано як для одного разу. Ясне діло, я не маю змоги так багато і часто, щоб потрошки так збирати, робити ці заходи. Але в рамках того, що рації коштують понад 60 тисяч гривень, в принципі, 2 500 гривень – це такий собі внесочок в скарбничку загальну, і воно точно не пройде дарма. Це і внесок дітей”, — поділився поет.

Збір на рації для батальйону “Мара” триває до сьогодні, тож долучитися до нього ще можна за посиланням. Водночас під час зустрічі у Smart-бібліотеці Сашко Обрій також розповів про свою збірку поезій “ПростеП”. 

Збірка вийшла друком у “Видавництві Старого Лева” у 2025 році, однак видати її в престижному видавництві Сашко мріяв впродовж кількох років.

Збірка певною мірою стала для нього запізнілою дитиною, на яку він чекав багато років. Водночас він відчував, що у ній закладені основоположні речі, які, можливо, він висловив лише раз у житті й не бачить сенсу надалі повторювати їх у своїй творчості. Сашко назвав цю збірку найвищим і найглибшим рівнем, якого на той момент досяг у своїй поезії, зазначивши, що його творчість охоплює різні жанри й настрої, зокрема й гумор.

“Я не кажу, що гумор не заслуговує на увагу, але, наприклад, ця пейзажно-патріотична, пейзажно-філософська лірика, вона все-таки більше про щось глибше, про якісь традиції наші, про любов до батьківщини і так далі. Те, що залишиться на віки, воно широко може бути сприйнято людьми, а не в якомусь вузькому сенсі, як, наприклад, еротична, гумористична лірика і так далі. Саме тоді мені десь якраз накопичився такий життєвий досвід, і накопичилося це все, що треба було сказати про свою маленьку батьківщину, про Миколаївщину, якій переважно присвячена ця збірка”, — поділився Сашко.

Збірка є своєрідним вибраним із його пейзажної лірики, написаної на той момент. Значну частину творів присвячено Миколаївщині, де він народився, жив і творив. Однією з основних тем є природа — як тло, джерело внутрішнього спокою та своєрідний символ божественного, що допомагає відійти від міської метушні й тривоги.

Окреме місце у збірці займає краєзнавча тематика. Зокрема, автор звертається до історії козацтва, згадує Дмитра “Байду” Вишневецького та Гард — територію, що була центром Бугогардівської паланки Запорозької Січі. За його словами, ці тексти можуть бути цікавими й для краєзнавців.

Також у збірці є вірші про українське село, де поет прожив два роки. У них він описує сільські пейзажі, зокрема хату та сільський побут. Водночас до книги увійшли твори про інші місця, де він жив, зокрема Київ і Львів.

Увійши у збірку й вірші, написані вже після початку повномасшатбного вторгнення.

“Я ще на той момент не служив у Збройних Силах України, тому там вірші більше написані з точки зору цивільного жителя, який дивиться на це з боку, який співпереживає, який разом з військовими ЗСУ серцем, душею і так далі. Тому є окремі вірші там, які вже з мотивами початку війни. Але уже коли яприєднався до лав ЗСУ в 2024 році, з того моменту почався відлік творів, які увійдуть до нової збірки “Пейзажі в камуфляжі”, яка вийде приблизно за місяць, напевно. Вона вже в друкарні на етапі друку”, — розповів Сашко Обрій.

Він поділився, що його вибір на користь поезії можна пояснювати по-різному — з наукового, езотеричного чи автобіографічного погляду. Водночас сам він вважає, що цей шлях був радше ірраціональним, адже складно назвати одну конкретну подію, яка визначила його рішення займатися поезією.

За його словами, одним із можливих поштовхів могло стати завдання у школі: коли йому було 14 років і він навчався у 8 класі, на уроці української мови та літератури йому дали завдання написати два вірші. Разом із мамою він працював над ними 2 вечори, однак тоді сприймав це радше як звичайна домашня робота, тим більше що аналогічну виконували й однокласники. До того ж вірші потрібно було писати на задану тему, а сам поет зізнався, що не любить писати на замовлення.

Проте згодом він вирішив спробувати написати щось на власну, вільну тему, і саме це стало наступним кроком до його захоплення поезією.

“Я довго себе не сприймав як поет. Просто щось там писав, і то дуже рідко й мало. За п’ять років в мене, напевно, з восьмого класу до студентських років, може, 30-40 віршів було. Це зовсім небагато. Бо зараз, за ці 20 років, я написав десь приблизно 1 500 віршів. І в якийсь момент я зрозумів, що це щось серйозне. І треба це сприймати вже як поезію, що я поет насправді. Тобто це не за 1 день і не за 1 рік”, — поділився Сашко.

Поет також розглядає свій вибір поезії з езотеричного погляду. Він розповів, що нещодавно астрологиня, яка стежить за його творчістю, запропонувала безкоштовно проаналізувати його натальну карту. Поет запитав її, чи міг би він обрати інший спосіб самовираження — наприклад, танці чи спів. За її словами, однією з головних планет у його карті є Меркурій, який пов’язують зі словом та інформацією, тому поетичне самовираження для нього нібито є найбільш природним.

Водночас сам Обрій наголосив, що в житті це відбувалося радше спонтанно та інтуїтивно. Він порівняв це з дитячими проявами здібностей, коли батьки помічають, що дитина любить танцювати, співати чи займатися чимось іншим, і поступово розуміють її схильності. Саме так, за його словами, у ньому й проявилося тяжіння до поезії.

Щодо натхнення, Сашко Обрій зазначив, що воно може бути всюди — довкола людини, у кожній хвилині та кожній секунді, якщо бути уважним до світу й відкритим до нього. Водночас різні обставини можуть по-різному спонукати до творчості.

За його словами, для гумористичної поезії джерелом натхнення може стати навіть випадкове фото в інтернеті чи звичайна життєва ситуація. Як приклад він розповів про поїздку потягом, під час якої поруч із ним їхав чоловік із дуже різким запахом шкарпеток. Після того, як чоловік вийшов, Обрій написав про цю ситуацію цілий гумористичний вірш.

“А якщо брати пейзажну лірику, то завжди, практично, коли я йду на природу, в мене з’являється це натхнення. Бо сидячи в хаті, можна щось написати, але це буде все-таки не те. Щоб туди зануритись при прослуховуванні вірша, треба звідти творити, я так вважаю. Треба тим бути наповненим, натхненим. Тому різні вірші, різне надихає. До прикладу, просто в інтернеті побачив картинку про гніздечко з оптоволокна, яке там звила пташка. І я такий: “О, це дуже хороша тема для військової поезії!” Раз і написав. Тому воно скрізь, насправді, це натхнення чигає. Треба бути просто готовим, уважним до цього”, — зазначив поет.

Сашко Обрій поділився, що рішення написати вірш зазвичай виникає спонтанно — у момент, коли певна тема справді його зачіпає або викликає внутрішній відгук. Зазвичай він не планує свою творчість заздалегідь і не має наперед визначеного переліку тем, про які писатиме. За його словами, поезія для нього — це повна імпровізація: часто все починається з одного рядка, а подальший розвиток вірша він сам не знає.

Процес написання він порівняв із внутрішньою розмовою із собою або перебуванням у творчому потоці, коли наступні слова, образи чи думки ніби приходять самі. Для цього йому потрібні зосередженість і усамітнення.

Окрім цього, в періоди, коли навколо багато подій, переїздів та інших відволікаючих факторів, поет майже не пише. Натомість творчість з’являється тоді, коли має можливість залишитися наодинці зі своїми думками, переосмислити пережите й зосередитися на внутрішньому стані.

“Коли я був на БЗВП (бойова загальновійськова підготовка, — ред.), то практично місяць чи два майже нічого не писав взагалі, бо це певний стрес для організму, це зовсім інші умови. Це казарми солдатські і тому подібне. Там я писав просто в основному кілька там віршів. Є такі, дійсно присвячені БЗВП. А є кілька віршів сатиричних, іронічних, гумористичних. За це мене навіть викликав ротний, який не зрозумів такого гумору”, — посміхнувся Сашко.

Він зазначив, що у своїй творчості часто дотримується принципу “що бачу — про те і пишу”. Війна, за його словами, змінила декорації навколо, тому тепер у його поезії з’являються військові теми та події, які він бачить і переживає сам.

Нова збірка, яка згодом вийде друком, поєднує пейзажну лірику з військовою тематикою. Водночас Сашко поділився, що не пише про війну багато, оскільки значна частина воєнного досвіду пов’язана з рутиною, трагедіями та стражданнями, а не лише з подіями, які легко переосмислити у художній формі.

На його думку, глибше осмислення війни в українській літературі ще попереду. Поки суспільство залишається всередині цього процесу, складно подивитися на нього з боку та повністю зрозуміти пережите. Найглибші тексти, вважає поет, можуть з’явитися з часом, коли досвід буде переосмислений і відфільтрований через роки. Водночас він намагається писати лише про те, що пережив сам, передаючи у своїх текстах власний досвід війни.

Окрім цього, Сашко Обрій вважає, що поезія, література та культура загалом важливі завжди — і до війни, і під час неї, і після перемоги. Водночас, за його словами, сприйняття мистецтва залежить від кожної людини окремо: не всі однаково глибоко його розуміють чи відчувають. Проте для тих, кому близька поезія та культура, їхній зміст і значення залишаються важливими незалежно від обставин.

“Поезія має певну якусь ідеологію, якусь ідею глибоку. Тому я вважаю, що вона має виконувати цю свою основну функцію, бути інструментом для якогось глибшого усвідомлення, можливо, навіть якоїсь духовної трансформації. Хто прочитає той чи інший вірш, уявить, провідчуває, щось зрозуміє глибше. І це дуже добре, коли таким інструментом володіє військовий, якщо він ще й письменник, який має цей хист чи він в нього прокинувся до, або під час, або після. Це дуже добре, бо краще пережити цей досвід в книзі, ніж наяву. Ну краще в якому плані? Звісно, що глибше воно дійде і зі стражданнями, і з цим всім. Будуть після нас покоління, навіть зараз молоді покоління вже є. І я би не бажав, щоб всі вони пройшли через це горнило війни, через пекло”, — поділився Сашко.

За його словами, через літературу, поезію та прозу, зокрема твори військових, суспільство може опосередковано пережити й осмислити досвід війни без необхідності проходити його через власні травми та втрати. На його думку, важливо, щоб цей досвід був донесений до якомога ширшої аудиторії, адже після завершення війни суспільство має засвоїти її уроки, аби не допустити повторення подібного в майбутньому.

Поет поділився, що саме творчість може допомогти людям краще усвідомити цінність рідної землі, мови, культури, історії та власної ідентичності — того, що Україна захищає у війні. Про ці цінності й досвід боротьби може говорити українська література, зберігаючи їх для наступних поколінь.

Як військовий, Сашко Обрій вважає, що багато залежить від самих українців і їхніх щоденних дій. Не варто постійно концентруватися на глобальних питаннях, на які окрема людина не має безпосереднього впливу. Натомість важливо зосереджуватися на тому, що кожен може зробити на своєму місці: допомагати військовим, донатити, працювати, волонтерити чи просто виконувати свою роботу.

Поет порадив розділяти проблеми на ті, які залежать від конкретних дій людини, і ті, на які вона не може безпосередньо вплинути. Він переконаний, що кожен має відповідати передусім за власні рішення та робити те, що може наблизити завершення війни.

Окремо Обрій наголосив на важливості не відкладати життя на період після війни. За його словами, невідомо, скільки часу кожному відведено, тому варто вчитися жити в нинішніх умовах, помічати моменти радості та бути вдячними за те, що маєш зараз. Він закликав менше зосереджуватися на тривогах щодо майбутнього й більше уваги приділяти власному життю та тому, що можна зробити вже сьогодні.

А сьогодні, щоб відчути свій внесок у наближеня перемоги, можна долучитися до збору коштів на рації для батальйону безпілотних систем “Мара” 66 ОМБр ім. Мстислава Хороброго за посиланням.