“Пригоди чорного пінчера” – дитяча історія, авторка якої, Людмила Рубашна, працює у Smart-бібліотеці, що на вул. Ковалика, 1. Це перша книга авторки. Про те, що надихнуло жінку на написання книги, як вдалося її видати та про сюжет, редакції “Рясне News” розповіла авторка Людмила Рубашна.

Розповідь у книзі, сюжет якої жінка взяла з власного життя, ведеться від собаки – головного героя. Людмила розповіла, що кілька років тому її син приніс додому маленьке цуценя і сказав, що його подарували. На цей момент в її сім’ї вже жили собака, кіт, хом’як і рибки, тому вона не дозволила сину залишити тварину. Тоді хлопець сказав, що викине цуценя. Але зробив по-іншому.

“Він запхав цуценя у кросівок, настільки воно маленьке було. І собачка собі там заснула. Пізніше, коли син прийшов, то тато запитав, куди він дів цуценя. А він перелякався: “А що, його тут нема?” І його вже не викинеш. З такими перипетіями цуценя залишилось. Песик плакав цілу ніч. Тоді кішка взяла його за шкірку та понесла в крісло. Вранці всі шукали його: собака пропала, нема в коробці під столом. А донька, яка вийшла з кімнати, сказала: “Так ось він там на кріслі з кішкою”. Ми підходимо, а вони там лежать: цуценя спить, а кішка його вилизує”, – розповіла пані Людмила.

І жінка вирішила написати цю історію, але так, як її бачило цуценя. Писала книжку авторка у 2019-2020 роках і почала шукати видавництва, де б можна було видати книгу. Але, як зазначила пані Людмила, тоді вона не мала можливостей цього зробити через певні обставини, зокрема й карантин через COVID-19.

“Якось, коли карантин послабили, в мистецькому відділі Центральної бібліотеки був захід, на який була запрошена Оксана Думанська. Я з нею давно товаришую. І з нею поділилася, що написала дві книги”, – зазначила авторка.

Тоді Людмила надіслала дві історії Оксані Думанській (українська письменниця і перекладачка – ред.), яка після прочитання сказала, що обидва тексти їй сподобались. Текст про собачку передала редактору “Видавництва старого лева”. Однак видавництво тоді не дало жодної відповіді. Проте Людмила не здавалася і продовжувала пошуки видавця, який погодиться надрукувати її книги.

В кінцевому результаті видавати історію взялося “ПАІС” – львівське видавництво, яке продукує книги навчальної та наукової літератури з журналістики, політології тощо. Загальний наклад видання складає 500 примірників, кожен з яких коштує 180 грн. Як розповіла пані Людмила, весь наклад реалізовує вона, без допомоги видавництва. Тому кожен, хто купує книжку, отримує автограф авторки.

“Одна жінка хотіла купити мою книгу для племінника своєї однокласниці, щоб подарувати на Миколая. То я так подарувала і підписала. Потім виявилося, що моя книжка стала улюбленою. Сім’я живе в Стрию. І хлопчик без тієї книжки не лягав спати, просив читати. Він не розлучався з книжкою, брав усюди, де ходив. Одного разу він забув її на дитячому майданчику. То, як мені розказували, він не міг спати, плакав. І батьки написали в групу стрийську, що в такому-то районі загубили таку-то книжку. Знайшли.  Хлопчик був щасливий”, – розповіла письменниця.

Авторка поділилася, що колись вона писала вірші. Кілька зошитів на 96 аркушів були списані віршами. Однак у квартирі, де Людмила колись жила із сім’єю, спалахнула пожежа, в якій згоріли майже всі її вірші. Вдалося врятувати лише один зошит з віршами на 24 аркуші. На запитання, чи писала Людмила після цього вірші, жінка відповіла, що ні. Після смерті чоловіка муза до написання поезій згасла. За словами пані Людмили, “Пригоди чорного пінчера” – перша історія, яку жінка написала за довгий час.

Друга історія, яку написала пані Людмила, – це спогади з дитинства та як вона познайомилася з майбутнім чоловіком. Мама авторки з Кіровоградської області, тому жінка намагалася багато розповідати про побут та найцікавіші моменти свого дитинства. В історії є спогади про чоловіка, з яким Людмила вчилася в одному класі. Цей авторський оригінал також читала Оксана Думанська, проте видати його поки не вдалося.

Сьогодні пані Людмила продовжує писати. Наразі книга, над якою працює авторка, буде в містичному жанрі і називатиметься “Дежавю”. Це історії на основі снів жінки, які певною мірою були пророчими.

“Мені часом сняться сни, які потім збуваються. Ніби я це проживала, ніби вже таке було. Я намагаюся згадати, коли це таке вже трапилось, але не можу. Інколи траплялись такі події, ніби вже колись були”, – зазначила Людмила.

У приклад вона розповіла, що уві сні зуміла передбачити смерть дідуся, маминого батька.

“Я тоді була студенткою. І приснився сон: я разом з двоюрідним братом по татовій лінії в човні пливу по бурхливому морю. Він тоді веслував, і нас викинуло в сад до маминих батьків. Там стояла хата, і в хати немає стіни. Поруч завжди росли шовковиця, вишні, абрикоси та біла акація. Я заходжу в кухню, і бачу дідуся, довкола якого стоїть вся родина. Всі були засмученими. Я стала біля мами. Дідусь сидить і розламує абрикоси, виймає кістки і складає на листочок. І тут одна абрикоса в нього з руки падає, котиться до мами і зупиняється. Дідусь супроводжував поглядом ту абрикосу і промовив: “Їж, Віро, абрикоски, вони у вас у Львові такі дорогі”. Після того я прокинулася з поганим передчуттям”, – розповіла Людмила.

Тоді жінка розповіла про сон своїй сестрі, яка порадила не звертати уваги. Вже ближче до вечора, з лікарні прийшла мама. А вже через деякий час поштарка принесла телеграму, в якій  йшлося про смерть дідуся.

І подібні “віщі сновидіння” Людмила описує у своїй новій книзі, яку з часом також планує видати.

Придбати “Пригоди чорного пінчера” авторки з автографом можна у Smart-бібліотеці, де працює жінка, щодня, крім п’ятниці, з 10:30 до 18:30.