Сьогодні, в час повномасштабної війни з російською федерацією, потреба в переливанні крові як військовим, так і цивільним щодня лише зростає. До Всесвітнього дня донора, який відзначають 14 червня, своїм досвідом донацій поділився Тарас Стаховський, активіст з Рясного.

Переливання крові дозволяє щорічно рятувати мільйони людей. А здавши кров навіть один раз, можна врятувати до трьох життів. Всесвітній день донора крові може стати хорошою точкою відліку для нової звички. У мобільному центрі крові на Рясному чимало мешканців мікрорайону вперше стали донорами. До донації в бладмобілі тоді долучився і Тарас Стаховський.

  • Чому ви вирішили здавати кров?

В першу чергу, це можливість допомогти, оскільки я розумію велику потребу у донорській крові.

Перший раз, коли я здавав кров, це було на прохання мого дуже близького друга, в якого хворіла мати. Це було приблизно на початку 2000-х років. Тоді були зовсім інші умови здачі крові, ніж сьогодні — темне півпідвальне приміщення, кімнати та обладнання чисті, але ще такі “радянські”, з байховим чаєм і печивом “Марія”.

Але тоді зрозумів, що в крові є потреба. Після цього здавав кров ще кілька разів.

  • Яка ваша історія донорства? Скільки разів і для кого здавали кров?

Здавав кров 5 чи 6 разів — не пам’ятаю точно. Пам’ятаю, що наступного разу це знову було на прохання знайомих, оскільки в когось була потреба в переливанні. Потім, коли дружина народжувала, наполегливо просили здати кров для лікарняного банку.


Пам’ятаю, що одного разу для знайомого здавав тромбоконцентрат — оце було довго, нудно і трошки лячно, бо не зовсім ще розумів, як це все працює.


Коли розпочалась повномасштабна війна, стало зрозуміло, що потреба в крові виросла в кілька разів.

  • Що мешканцям потрібно знати про донацію? Особливо тим, що ще ніколи не здавали кров.

Я думаю, людей потрібно інформувати і показувати, як це відбувається. Також пояснювати про ризики. Люди, я так розумію, бояться здавати кров. Однак тут немає нічого страшного. Так, звичайно, бувають люди, які можуть зомліти, чи ті, кому може стати гірше. Але це поодинокі випадки. Люди в маршрутках, напевно, частіше мліють, ніж після донації, тому це не страшно.

Люди повинні розуміти цінність та важливість своєї донації. Навіть певну відповідальність. Адже у випадку, коли щось станеться із нами чи нашими найближчими, і потрібне буде переливання крові, її може не вистачити. А ще є ті, хто цього потребує тут і зараз. Тому я думаю, що кожен би мав усвідомлювати це і піти хоча б раз в житті здати кров. І якщо все піде добре, то вже це вже входить у певну звичку.

От з власного досвіду. Коли мав іти на здачу тромбоконцентрату, розуміння, що і як відбуватиметься, не було. Тому я сам почав шукати якусь інформацію. А це ще було тоді, коли інтернет почав тільки входити в обіг. Та й інформація була неповна і застаріла: “апарат бере частину крові, фільтрує і повертає назад”. Одним словом, було трохи лячно щодо наслідків. Це зараз все гарно розписано і показано. Тому зараз починати здавати кров набагато легше.


А ще було, наприклад, що в тебе в окремий день брали кров на групу і  на захворювання. І тільки потім, через кілька днів, можна було приходити і здавати кров. А зараз ти прийшов, і в тебе все одразу взяли. Крайня донація тривала не більше пів години (якщо не рахувати чергу через форс-мажор).

Тож, я думаю, що перш за все потрібно інформувати людей, ну і нагадувати, що це наш обов’язок перед нашими співвітчизниками. Особливо перед тими, що зараз на фронті.

  • Чи вірили ви в певні міфи про донорство крові, перш ніж йшли вперше здавати кров?

Чесно кажучи, я не знаю до кінця, які є міфи про донорство. Просто я розумів, що є певні ризики, наприклад, зараження крові. Але сьогодні все необхідне для здачі крові є стерильним.

Люди здають кров, наприклад, на аналізи з вени регулярно, тобто це фактично те саме, що здавати кров для донорства.

  • Які були ваші враження після донації в мобільному центрі крові на Рясному?

Люди неодноразово жаліються, що, щоб здати кров, треба кудись їхати, а це займає чимало часу. У випадку з Мобільним центром крові на Рясному — це було дуже круто, оскільки до тебе на район фактично приїхав бладмобіль. Тобі просто треба було виділити час.

Емоції були досить позитивні. Я давно хотів, щоб цей автобус приїхав до нас на Рясне, щоб зробили виїзну донацію саме тут. Бо читаєш, що туди поїхав, поїхав в інший район міста, і спеціально їхати туди, щоб здати кров… На Рясному я побачив цілу купу людей, серед них знайомих та друзів, які виділили час і прийшли здати кров. 53 людини — це немало. І це приємно, що нас оточують хороші та небайдужі люди, і ти — серед них. Думаю, вже час оформити нашу рясненську команду. Сихів уже зробив. Будемо “змагатися” районами.

Думаю, те, що Мобільний центр крові приїхав на Рясне, також впливає. Люди розуміють, що для них привезли автобус для донорства. То вже, будь ласка, виділіть час й здайте кров.

  • Що вас надихає здавати кров?

Надихає думка, що твоя кров може врятувати чиєсь життя. Що це відведе, можливо, чиюсь смерть чи виведе з критичного стану після важкої хвороби. Тобто надихає сама думка, що ти зробив щось добре в цьому житті.

  • Чи знаєте ви людей, можливо, з Рясного чи з інших районів міста, які потребують переливання крові?

Хлопець з нашого будинку потрапив у аварію, то йому терміново була кров 1 RH (+). Якби був запас крові, то батьки не бігали б і не шукали терміново цю кров, а просто взяли би її з запасів. Це буває постійно — в групах та чатах регулярно просять терміново приїхати, щоб здати кров.

Оце якраз і надихає. Ти розумієш, що твоя кров буде потрібною саме в той момент, коли вона потрібна. Бо не кожен зможе прямо зараз, почувши, що потрібна кров, бігти і здавати, бо люди також мають якісь свої плани. А так ти здав кров, і вона є в запасі.

  • Як би ви закликали інших мешканців ставати донорами, особливо тих, хто боїться здавати кров?

Як на мене, вперше щось робити завжди страшно. Кров з вени вперше також здавати страшно. Але ти розумієш, що це потрібно, і здаєш. І тут так само. Це лише звучить страшно.

Хтось боїться знепритомніти. Як я вже казав, в маршрутках непритомніють набагато частіше, ніж на донації. Звісно, я не можу гарантувати, що з людиною нічого не станеться. Ймовірність певна є, але вона мізерна. Тим більше під наглядом лікарів. Тому я думаю, тут ризиків набагато менше, ніж в громадському транспорті.