“Він для мене був, є і буде”: спогади Зоряни Труш про загиблого військового та брата Олега Бервецького

Олег Бервецький – рясненець, випускник школи №100, який на початку повномасштабного вторгнення став на захист України від окупантів у складі 103-ї окремої бригади Львівської територіальної оборони ЗСУ. Своїми спогадами про Олега поділилася Зоряна Труш, старша сестра, яка в пам’ять про брата видала збірку віршів “Брату-солдату”.

Олег був другим із шести дітей із сім’ї, окрім Зоряни, у нього є ще сестра і три брати. Будучи активною та водночас спокійною дитиною, він завжди допомагав батькам та молодшим братам. За словами Зоряни, він був сином, братом і потім чоловіком з великої літери.

“Для кожного з нас Олег завжди був добрим братом та хорошим другом, насправді людиною слова, людиною віри, людиною честі. Це була людина, яку завжди можна було покликати на допомогу, на яку можна було покластися, якій можна було дуже багато довірити. Це людина, яка завжди залишала після себе такий приємний післясмак. Я згадую Олега і по сьогодні лише в найкращих моментах. В мене немає такого поняття, що він був. В мене є те поняття, що він є. Він для мене був, є і буде. І, я так розумію, що не тільки для мене особисто, а й для кожного з нас, тому що насправді сім’я у нас досить велика”, – згадує Зоряна.

Жінка поділилася, що для дружини Наталії впродовж 11,5 років спільного життя він був відмінним чоловіком, а для двох синів-школярів – чудовим батьком. Він мріяв про все найкраще в першу чергу для себе та своєї сім’ї, для родини.

У школі Олег був дуже зразковим та старанним учнем, а також добре вчився. Після школи навчався на автомеханіка у Львівському технічному ліцеї №20, який закінчив із відзнакою. Згодом вступив на 2 курс НУ “Львівська Політехніка”, де навчався на спеціальності “Інженер-механік автомобільного господарства”.

Після навчання чоловік впродовж 10 років працював інженером у компанії “Львівенергоавтотранс”.

Як розповіла Зоряна, Олег легко засвоював нові знання та вміло вправлявся у різній роботі. Він знав англійську та польську мови, за кілька місяців освоїв на спеціальних курсах німецьку. Крім цього, чоловік знав багато народних пісень і постійно їх наспівував. Він любив мандрувати Україною, займатися велоспортом, ходити в гори. Олегу дуже подобалося насолоджуватися природою в тиші та спокої. Чоловік був віруючою людиною, вів активне християнське життя та брав участь у церковних заходах. Олег уникав конфліктів і в усьому дуже любив порядок і чесність.

Попри те, що за станом здоров’я Олег був комісований та не проходив строкової служби, у перший день повномасштабного вторгнення чоловіку прийшла повістка. За словами Зоряни, тоді він вирішив піти воювати.

“Він був впевнений в тому, що його вибір – абсолютно вірний. Тобто сумнівів він не мав абсолютно”, – розповіла Зоряна.

Чоловік служив у 103 окремій бригаді Львівської територіальної оборони ЗСУ. Спочатку Олег з іншими побратимами мали охороняти Львів та Львівську область, слідкувати за порядком. Однак через кілька місяців їх відправили на передову у гарячі точки, де велися важкі бої.

Олег брав участь у визволенні міста Лиман. Загинув 21 листопада 2022 року поблизу села Стельмахівка на Луганщині від ворожого танкового снаряда у віці 39 років. Посмертно військовослужбовця нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

“Приснився мені перед Різдвом сон. Сниться мені, що у кімнаті Олега горить світло. Ввійшовши, щоб вимкнути, я побачила Олега, що сидів на ліжку. Уві сні я розуміла, що його вже немає, і сказала йому про це. А він мені у відповідь: “Так, я загинув, але я тут”. Я розплакалась, ми розговорились. Звичайно, я запитала в нього, чому він так швидко пішов. Натомість Олег зазначив, що це війна і що в багатьох випадках тут все закінчується смертю. Він додав, що у Бога є свій план, якому ми маємо довіряти і молитися. Він тоді багато мені відповідав на мої питання і говорив заспокійливих слів. Але після цього сну я заспокоїлась і до цієї ситуації почала відноситись значно спокійніше, хоча й досі болить”, – поділилась Зоряна.

У вівторок, 9 квітня, на фасаді школи №100 відбулося урочисте відкриття памʼятної меморіальної дошки Олегу Бервецькому.

У пам’ять про брата Зоряна під псевдонімом Зірка Труш видала збірку, в яку увійшли 39 віршів. Стільки, скільки років прожив Олег до загибелі. Більшість віршів присвячені брату, однак до збірки увійшли і кілька творів, написаних Зоряною після початку повномасштабної війни.

“Ця збірка була для мене певною мірою психологом. Вона просто допомогла пережити ці всі важкі, болючі, сумні спогади, бо серце боліло немилосердно. Це дуже складно насправді. Це надзвичайно велика втрата, на жаль. Але приймаємо це і йдемо далі”, – сумно посміхнулась Зоряна.

Крім поезій, до збірки увійшла коротка інформація про життя захисника, а також спогади про Олега, якими поділились його батьки, дружина, брати та сестри, а також племінники. Збірка вийшла влітку 2023 року. Загальний наклад книг складає 100 примірників.

“І якщо навіть говорити про те, що я б могла сказати брату, – то просто черговий раз обняла і сказала, наскільки сильно я його люблю і просто сумую, наскільки бракує. Але всеодно десь в таких моментах я його знаходжу”, – на завершення поділилася Зоряна.