На вул. Винниця, 43, що на Кам’янці, знаходиться “Каретний двір” – єдина в Україні конюшня-музей, яка відтворює упряжну конюшню Львова XIX – початку XX століття. Про створення та розвиток конюшні, основний напрям діяльності та про те, з якими проблемами зіштовхнулись після заборони карет у центральній частині Львова, Валентина Банас розповіла журналістці “Рясне News”.

“Каретний двір” має державний статус племрепродуктора з розведенням торійської породи коней – породи, яка є упряжно-верховою, тобто породою універсального типу. Загалом в конюшні нараховується близько 40 коней різного віку та мастей: руді, солові, ігреневі, бурі, булані та ізабелові.

З дитинства Валентина обожнювала коней і мріяла мати власного. Подорослішавши, жінка купила перших кобил, що і стало початком заснування “Каретного двору”.

“Вони почали народжувати нам лошадка. І це жаль продати, і то жаль продати. Це як власні діти – кожен зі своїм характером. Завжди подобалися великі, “богатирські” коні. Крім того, у 2005-2007 роках почали розпадатися великі господарства, які розводили саме торійських коней, бо не було на них попиту. То ми викупили коней в тих господарств. Ну і так потрохи захоплення переросло у велику любов, а велика любов переросла у місію – місію з збереження торійської породи”, – розповіла Валентина.

Основний напрямок діяльності “Каретного двору” – кінні карети. Робота в місті допомагає перевірити коня, адже тварина, запряжена в карету, повинна бути витривалою, врівноваженою та неполохливою, адекватно реагувати на машини та інші звуки. Крім цього, у коней мають бути міцні ноги та копита. Саме такі тварини надалі йдуть в розплід.

Наприкінці серпня у Львові заборонили перебування коней в центральній частині міста. Тоді стало відомо, що у центрі міста впав кінь, який перевозив у кареті людей.

“Ввечері кобила, на ім’я Луна, на місці стоянки переступила ногою посторонок і заплуталася в “памперсі”, що спричинило падіння. Коли ми чіпляємо коня до карети, у нас є посторонки (частина упряжі, пара ременів, за допомогою яких передається тягове зусилля коня з хомута на вальки, – ред.). У нас ще є “памперси” – це такий брезентовий мішок, куди кінь ходить в туалет. Він досить щільний і великий, вмісткий. Вона переступила ногою за посторонок, заплуталась, закрутилась через “памперс”, зробила сама собі підніжку і впала. Це було за менш як хвилину. Але це було так гарно зроблено – обрізано, як вона плутається і як встала, а залишено лише те, як я її піднімала… Крім цього, ми дотримуємося і температурного режиму, і санітарних норм, і планової вакцинації. Також є постійний нагляд ветеринара та коваля. До того ж пари коней в місті постійно чергуються. Воду ми коням возимо з собою. Ніхто краще не скаже за тварину про її догляд, як її зовнішній вигляд. А наші коні як власні діти – ми їх дуже любимо та весь час тратимо на їхній догляд”, – розповіла Валентина про те, що тоді відбулося.

Після падіння коня Орест Залипський, директор “Домівки врятованих тварин”, на порталі електронних петицій Львівської міської ради зареєстрував петицію про заборону кінних карет у центрі міста. Однак вона не набрала необхідних 500 голосів.

За словами власниці, наступного дня після події кобилу оглянув ветеринар.

“Маємо заключення, що кобила здорова. Маємо дуже багато відео, як вона ходить риссю. На них видно, що вона активна, що вона не кульгає, що вона не худа. Тобто якщо кінь був би недопоєний, недогодований чи загнаний роботою, він би так не виглядав. Він би був худий та млявий”, – зазначила Валентина.

Через 2 місяці після події у “Каретному дворі” відкрили рахунок для допомоги. За словами власниці, це вимушено через скорочення коштів на утримання коней, оскільки 80% надходження прибутку були саме від перевезень кінними каретами в центрі.

Як розповіла жінка, продукти для коней у “Каретному дворі” не вирощують, а закуповують у постачальників. Тому на це йде левова частка коштів.

“Ми маємо запаси харчів на сезон, але змушені скоротити раціон. З кожним днем, що ми не працюємо, запаси скорочуються і не поповнюються, тому рано чи пізно вони вичерпаються. Коней багато, і харчувати та доглядати їх потрібно кожен день. А ще ковальна робота і ветеринарні препарати. А це й обстеження, і планова вакцинація, чи хтось із коней захворів. Коням потрібен постійний догляд”, – розповіла Валентина Банас.

Реквізити для допомоги:

  • ЗКПО: 42087761
  • IBAN: UA453052990000026006001023704
  • Банк: АТ КБ “ПриватБанк”
  • Призначення платежу: добровільні пожертви

Попри заборону каретних перевезень, сьогодні у “Каретному дворі” надають й інші послуги. Молодята можуть замовити карету з кіньми на власне весілля, зізнання в коханні, зустріч на головному вокзалі тощо. Крім цього, взимку всі охочі можуть покататися у Брюховицькому лісі на запряжених кіньми санях. Оскільки конюшня знаходиться на окраїні вищезгаданого лісу, усі охочі можуть спробувати покататися верхи на конях.

Також у конюшні є велика колекція кінної упряжі, кінних каретних прикрас та самих карет. Загалом це єдиний в Україні музей карет.

До початку повномасштабної війни у “Каретному дворі” за власний кошт проводили фестиваль “Свято упряжного коня” з метою популяризації упряжної справи в Україні.

“Родзинкою фестивалю завжди була якась упряжка. На перший фестиваль ми запрягали 2 четвірки, які між собою робили синхрони. Далі запрягали шестерик – упряжку з 6 коней. Останній фестиваль, що ми зробили вже під час коронавірусу, ми запрягли восьмерик – тобто упряжку з 8 коней. І це був своєрідний рекорд України”, – на завершення поділилася досягненнями Валентина Банас.