Олексій Зарицький – священник Української греко-католицької церкви, блаженний і священномученик, парох в одній із церков Рясне-Руського, який неодноразово був заарештованим радянською владою за проукраїнську позицію та допомогу потребуючим. Наша редакція зібрала найважливіші моменти з життя отця.

Олексій Зарицький народився 17 жовтня 1912 року в селі Більче, що на Львівщині, у сім’ї дяка. Був одним із шести дітей. Олексій навчався у Стрийській державній гімназії, а згодом – у Львівській богословській академії, де прийняв целібат. 7 червня 1936 року у церкві Святого Юра (сьогодні це Архикатедральний Собор Святого Юра) отримав священичі свячення з рук митрополита Андрея Шептицького.

За словами ректора Львівської богословської академії Йосипа Сліпого, отець Олексій міг стати духівником семінарії. Однак він хотів доносити Слово Боже до звичайних людей по селах. Першими парафіями, де він служив сотрудником, були два села на Стрийщині: Стинава Нижня і Стинава Вижня, які вважалися “неблагополучними” та “духовно занедбаними”. Молодий священник робив усе можливе, аби селяни знову почали ходити до церкви.

У 1937 році Олексія Зарицького перевели у село Струтин Золочівського району, де з його появою почалося духовне відродження. Вже через рік після приходу нового пароха в селі розпочалося будівництво Народного дому. У Струтині вже діяла бібліотека для дорослих, однак отець Олексій організував також і дитячу – просто у захристії. Він часто вів бесіди з молоддю на теми прочитаних книг.

Особливу увагу отець Олексій приділяв вихованню молоді і дітей. Священник постійно слідкував, щоб під час богослужінь ніхто не стояв надворі. Організував для найменших прихожан садочок. Найстаранніших дітей священник відзначав поїздками до Гошева. Завдяки піклуванню отця Олексія діти з убогих сімей отримували можливість навчатися.

У  1946-1947 роках Олексій Зарицький був парохом у селі Рясне-Руське. Під час великого голоду в Україні священник милосердно ставився до прибулих. Коли він бачив убогу людину, то давав милостиню. Тому люди за допомогою найбільше йшли до Олексія Зарицького.

У цей період набула сили радянська заборона вести релігійне навчання дітей, а відтак – заборона УГКЦ. Будучи одним із тих священиків, які не підписали перехід на православ’я, Олексій Зарицький потрапив до «чорного списку» Міністерства державної безпеки СРСР, проте продовжував потайки вести катехизацію школярів.

Однак згодом його заарештували. Якийсь час священник перебував у Золочівській тюрмі, згодом у тюрмі “на Лонцького” (сьогодні знаходиться на вул. Степана Бандери), де він пережив допити та знущання. У 1948 році Олексія Зарицького засудили до 8 років заслання, яке священник відбував у Іркутській області, Мордовській АРСР та Казахстані. Там, йдучи на смертельний ризик, він на нових місцях таємно служив Літургії в неділі та свята.

31 грудня 1954 року Олексія Зарицького звільнили без права повернення в Україну впродовж року. Повернувся чоловік додому лише навесні 1957 року. За час його відсутності парафіям, де він працював, примусово нав’язали православ’я. Тому Літургії отець Олексій проводив підпільно.


Згодом отець Олексій добровільно повернувся до Сибіру, де зустрівся з митрополитом Йосипом Сліпим. Владика призначив його адміністратором українських греко-католицької церкви в Казахстані з осідком у Караганді. Відтоді він задовольняв духовні потреби ув’язнених та депортованих.

У 1962 році в Караганді священника заарештували вдруге. Проте через деякий час після ув’язнення в таборі Долінка він потрапив у тюремну лікарню через загострення хвороби шлунка. 30 жовтня 1963 року Олексій Зарицький помер. Спочатку його поховали біля табору, однак стараннями громади місцевих греко-католиків, а також родичів та його колишніх парафіян із Західної України, двічі перезахоронений. Сьогодні Олексій Зарицький спочиває на кладовищі у с. Рясне-Руське.

27 червня 2001 року під час Святої Літургії у візантійському обряді Папа Іван Павло ІІ зачислив Олексія Зарицького до лику блаженних.

Додамо, що про життя та діяльність Олексія Зарицького зняли документальний фільм, який можна подивитись за посиланням.