Щомісяця Надія Шалай, очільниця Народного дому села Рясне-Руське, спільно з волонтерами “культурного десанту” відвідують військових на передовій, яким не лише допомагають необхідною провізією, а й проводять заходи. Надія Шалай розповіла журналістці “Рясне News” як проходять поїздки та яка роль “культурного десанту”.

Волонтери почали їздити на фронт у 2017 році. Однак разом з головою офісу Львівської громади у селах Рясне-Руське та Підрясне Сергієм Яременком очільниця Народного дому їздить із 2022 року.

“Культурний десант” – це творчо-мистецький колектив, до складу якого також входять Володимир Бойко, Юрій Возняк, Назар Папіж, а також артисти Львівської національної філармонії. Основною метою таких поїздок на фронт є підняття бойового духу військовослужбовців  музикою, словом, жартом. А також смаколиками, генераторами, зарядними станціями, старлінками тощо. Волонтери везуть те, що насамперед потребують та замовляють самі захисники.

“Ми це все гарно збираємо і пакуємо в машини. А останній раз ми їздили двома машинами, бо потрібно було завезти на фронт два «хвостики», тобто два причепи. Вони теж були наповнені добром. І ми віддали їх відповідно до потреб. Причепи  купуємо у Львові. Гроші на них або збираємо зі збірок, або дають якісь доброчинці. Таким чином уже на сході роздаємо хлопцям добро, а потім і самі «хвостики»”, – розповіла Надія Шалай.

Збори коштів волонтери оголошують щомісяця, а після закупівель та поїздок звітують у соцмережах, щоб люди могли побачити як вони також долучилися до наближення  перемоги.

“У нас є, наприклад, Оксана Кончак і її “Галицькі господині”, які печуть, ліплять вареники, роблять кишку, відбивні, голубці.  Вони це все гарно пакують в пуделочка пластмасові, заморожують. Хлопці залюбки це все приймають, інколи навіть стають у чергу, щоб кожен міг отримати по-чесному, бо домашня їжа – це все-таки не тушківки. При кожній нашій поїздці, яку ми організовуємо, долучаються майже всі. Це і мешканці наших громад – Підрясного та Рясне-Руського, а також сусідні села активно допомагають. До прикладу, Солуки, Вороців, Домажир, Ясниська, Кожичі, Івано-Франкове… Підлітки “Пацики із Вороцева”  роблять тушківки. Ми це беремо в кожну нашу волонтерську поїздку. Також  допомагають волонтери – сімʼя Панібратюків, які майже кожного разу долучаються до поїздок. Ми стараємося залучати всіх небайдужих мешканців нашої громади”, – додала волонтерка.

Їздять волонтери з “культурного десанту” зазвичай вже до знайомих бригад по всьому фронту, а не лише до бригад, де служать військові із сіл Рясне-Руського та Підрясного. Під час останньої поїздки, 2-3 тижні тому, волонтери побували на Сумщині, в Охтирці, Ізюмі на Харківщині, у Слов’янську, Добропіллі, Запоріжжі.

“Усіх ми любимо, всім допомагаємо, хто тільки просить. Стараємося відвідувати, звичайно, всіх, але не завжди виходить, як по часу, так і по можливості до них доїхати. Багато хлопців, які приходять “з нуля”. Ми розуміємо, що “на нуль” самі ми не доїдемо. Це може бути і 3, і 5, і 8 кілометрів. Але, звичайно, нас туди ніхто не впустить. Останній раз в Костянтинівку потрапили з другого чи з третього разу з «боєм», там усе дуже складно”, – розповіла Надія.

Під час останньої поїздки волонтери передали захисникам великодні паски, які приготували “Галицькі господині”. 

Цього тижня “культурний десант” відвідав військових з великоднім концертом, щоб підняти бойовий дух.

“Це дуже і дуже мотивує. І, дійсно, хлопцям без того ніяка паска, ніяка ковбаска радості не принесе. Має бути пісня, має бути жарт, має бути розмова, мають бути обійми, мають бути поцілунки, має бути рідна українська мова і має бути: “Переходьте на українську мову, бо російська – це мова ворога, окупанти цією мовою наказують вас убивати”. Єдине, що не можна хлопцям передати новою поштою, це емоції. Коли ти приїжджаєш до воїна, його обнімаєш, то він бачить, що ти йому потрібен, що ти подолав 1200 кілометрів недаремно, і тому всі задоволені, і є купа-купа емоцій. Не спілкуєшся з друзями, скажімо, місяць-два, і коли ти приїжджаєш, то ти бачиш, що він здоровий, він життєрадісний, і тоді він дійсно готовий надалі служити і захищати нашу Батьківщину”, – поділилася очільниця Народного дому.

Репертуар концертів є культурно-просвітницьким. Крім україномовних пісень, з військовими з  Миколаєва, Запоріжжя, Дніпра та інших міст, які ще  розмовляють російською мовою,  проводять літературні  читання та декламування віршів, жартують Репертуар концертів формує Надія Шалай. Інколи на концертах військові самі зголошуються співати.

“Робота “культурного десанту” – це постійне самовдосконалення. Це вивчення потреб. Ці потреби ми використовуємо під запити. Тобто знаємо вже, бо ж не один раз їдемо, яка пісня подобається, яка «не заходить», що співати, що не співати, що читати, що не читати, про що говорити, про що не говорити”, – поділилася Надія.

У теплу погоду концерти проводять просто неба, однак у таких місцях, куди не долетять ворожі дрони.

Крім діяльності на лінії фронту, культурний десант допомагає військовим і у  Львівській області. Тут волонтери також дають благодійні концерти.

“На деякі локації беремо дітей-артистів, щоб вони також потанцювали чи поспівали, щоб підняли настрій військовим у пунктах постійної дислокації. А військові дуже добре на дітей реагують. По-особливому. Тому що діти для них — це є щось таке світле”, – розповіла волонтерка.

Крім цього, волонтери на благодійних концертах та ярмарках збирають кошти, за які закуповують все необхідне та везуть на фронт. Неодноразово на подібних благодійних заходах, щоб зацікавити більше мешканців до участі, проводять розіграші лотів чи спортивні турніри, а також готують різноманітні смаколики: бограч, шашлики, смажені сосиски та сардельки тощо.

“І чим більше прийде людей, то краще буде донатитися. Тобто виставляються скриньки, хтось закидує на банку, хтось у скриньку. Кошти потім рахуються, і ми вже дивимося по потребах. Звичайно, в нас є і інші волонтери нашої громади.”, – додала Надія Шалай.