Мешканців закликають не спалювати суху траву та рослинні залишки. Щороку весною та восени на присадибних ділянках, узліссях, сіножатях, поблизу ярів та берегів річок виникають пожежі через підпали або недбале поводження з вогнем.

У Ботанічному саду Національного лісотехнічного університету України наголошують, що під час підпалів разом із димом знищуються поживні речовини ґрунту, гинуть рослини та тварини, які готуються до зимового періоду.

Екологічні наслідки спалювання рослинності:

  • Забруднення повітря. Вогонь виділяє шкідливі речовини, зокрема чадний газ (CO), оксиди азоту (NOₓ), дрібнодисперсний пил (PM₂.₅, PM₁₀) та канцерогенні сполуки, зокрема бенз(а)пірен. Це погіршує якість повітря та становить ризик для здоров’я людей.
  • Втрата родючості ґрунтів. Пожежі знищують органічну речовину верхнього шару ґрунту, мікроорганізми, дощових черв’яків та насіння. Зменшується вміст гумусу, порушується структура ґрунту, знижується його водоутримувальна здатність.
  • Загибель біоти. Під час підпалів гинуть комахи, земноводні, дрібні ссавці та птахи, знищується їх середовище існування, порушуються ланцюги живлення.
  • Ризик масштабних пожеж. Спалювання рослинності легко виходить з-під контролю, особливо у вітряну погоду, що може призвести до лісових або степових пожеж.

Правові аспекти:
 Спалювання сухої рослинності заборонене правилами благоустрою Львівської міської територіальної громади.

Екологічно безпечні альтернативи:

  • Компостування — перетворення рослинних залишків на органічне добриво.
  • Мульчування — подрібнення гілок і соломи для покриття ґрунту, що зберігає вологу та зменшує ерозію.
  • Біогазові установки — переробка рослинних решток на енергію.
  • Зелений добривний обіг (сидерація) — використання рослинних залишків як джерела поживних речовин для наступних культур.